Виконавчий напис нотаріуса це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення коштів з боржника на користь кредитора, примусову передачу (у тому числі і повернення) майна кредитору, вчинене на документах, що підтверджують наявність зобов’язань боржника. Обов’язковою умовою вчинення виконавчого напису є безперечність наявності заборгованості.

Вчинення виконавчого напису на борговому документі є у порядку, встановленому законом, є одним із способів захисту Вашого цивільного права у разі його порушення. При цьому законодавець залишає за боржником можливість захисту своїх прав шляхом оскарження виконавчого напису в суді, а з метою забезпечення позову суд може винести постанову про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, що оспорюється. При цьому відповідно до чинного законодавства особа, яка подала заяву про забезпечення позову, має обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов’язано застосування цього заходу як забезпечення позову.

Ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення коштів або витребування від боржника майна нотаріуси здійснюють виконавчі написи на документах, що підтверджують наявність зобов’язань боржника. Постановою КМУ № 1172 від 29 червня 1999 року затверджено перелік документів, за якими стягнення здійснюється на підставі виконавчих написів нотаріуса у безперечному порядку.

Необхідно чітко розуміти, що при здійсненні виконавчого напису нотаріус лише перевіряє безперечність заборгованості в контексті відповідності переліку документів, затвердженому Постановою КМУ, тобто нотаріус не розглядає суперечку про право. Далі ми коротко пройдемося за цим переліком:

– стягнення заборгованості угодам, що випливають з нотаріально засвідчених договорів;

– стягнення заборгованості на підставах, що випливають з кредитних відносин;

– стягнення заборгованості з відносин, пов’язаних з авторським правом;

– стягнення заборгованості з батьків або осіб, які їх замінюють, за утримання дітей та підлітків у закладах освіти та училищах соціальної реабілітації;

– повернення об’єкта лізингу;

– стягнення заборгованості з військовослужбовців, звільнених з військової служби, та військовозобов’язаних після закінчення зборів;

– стягнення заборгованості з орендної плати за користування державним та комунальним майном;

–            стягнення за чеками.

Необхідно відзначити, що нотаріус здійснює виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо законом для вимоги, яким здійснюється виконавчий напис, законом встановлено інший термін давності, виконавчий напис відбувається у межах терміну встановленого законом.

Обов’язковими реквізитами виконавчого напису є:

–            дата вчинення напису;

– термін, за який провадиться;

– суми, що підлягають стягненню (предмети які підлягають витребуванню);

–            ПІБ (прізвище, ім’я, по батькові) стягувача;

–            адресу та найменування стягувача;

– адресу, найменування, місце народження, дату народження, номери рахунків у банківських установах (для юридичних осіб) та місце роботи (для фізичних осіб);

– Розмір плати, що сплачується стягувачем;

– Дата вступу в силу;

–            термін пред’явлення виконавчого напису;

–            підпис та друк нотаріуса;

– реєстраційний номер виконавчого напису.

Розгляд справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх скоєнні у суворій відповідності до закону має сприяти забезпеченню дотримання законності у діяльності нотаріусів або відповідних посадових осіб, уповноважених на вчинення нотаріальних дій, встановленню юридичних гарантій забезпечення дотримання прав громадян та організацій, що беруть участь у нотаріально відновлення їх порушених прав. Подібну позицію відображено у листі ВССУ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх скоєнні» від 07.02.2014 р.